Формування правильної постави в умовах навчальної та позанавчальної діяльності

Батьки, вихователі та вчителі завжди хочуть ба­чити своїх дітей здоровими, стрункими і сильними. Проте не кожна дитина задовольняє їхні бажання. В чому причина? Насамперед у помилках, допущених у системі виховання в сім'ї, дитсадку і школі. Необ­хідно пам'ятати, що красива, струнка постава не ви­никає сама по собі, її виховують і формують, як будь-яку іншу рухову навичку, з раннього дитинства. Для цього потрібна систематична наполеглива праця не тільки над зміцненням м'язів шиї, спини, грудей і ніг, а й над вихованням стереотипу звички тримати тіло в правильній позі.

Які ж ознаки правильної постави? Лоб і підборід­дя знаходяться в одній площині, перпендикулярній до підлоги, мочки вух — на одному рівні; плечі опу­щені, трохи відхилені назад і на одній лінії, пара­лельній підлозі, що забезпечує правильне положен­ня лопаток; живіт злегка підтягнутий, груди трохи виступають вперед; тулуб має бути прямий, фізіо­логічні вигини (лордози — вперед у шийному і по­перековому відділах, і кіфоз — вигин у грудному відділі хребта) помірно окреслені; кут нахилу таза — в середньому 30—40°; ноги в положенні стоячи по­мірно розігнуті в кульшових і колінних суглобах, пер­пендикулярні до підлоги, носки трохи розведені або ступні паралельні, склепіння ступнів добре виражені.

Для неправильної постави характерні такі озна­ки: витягнена за подовжню вісь тіла голова (опуще­на або задерта); зведені вперед, напружено підняті плечі або асиметричне положення плечей, різні лінії талії, боковий вигин хребта; випнутий живіт, надто збільшений поперековий вигин; відставлений назад таз; кругла спина і запала грудна клітка; випинання або сплющення одного з боків грудної клітки.

Для того, щоб перевірити стан постави, треба стати біля вертикальної площини (стіни або дверей з рівною поверхнею), торкаючись її потилицею, спиною, ло­патками, плечима, сідницями, литками, п'ятками. У цьому положенні «підтягнути» тіло і тримати голову так, щоб козелок вуха був на одній горизонталі з нижньою межею носа. Це й буде правильне поло­ження частин тіла у вертикальній площині.  Щоб перевірити положення правильної постави в лицевій площині, накреслюють на дзеркалі вертикальну лінію і стають перед ним так, аби лінія проходила через середину тіла. Тоді можна побачити, чи симетричні права і ліва його половини.

Виховання і формування правильної постави ба­зується на знаннях анатомії й фізіології. Саме м'язи приводять у рух кістки, утримують у вертикальному положенні хребет. З діяльністю м'язів пов'язана ро­бота всіх органів і систем людини. М'язова система старшого дошкільника і молодшого школяра на­стільки слабка, що вона не в змозі підтримувати ске­лет. Це пов'язано із незавершеним морфологічним процесом у м'язах, в яких більше води, ніж білкових речовин. М'язи дитини, особливо під час статичних навантажень у позі сидячи, швидко стомлюються, тому вона змушена вибирати найбільш зручну, по­легшену, проте часто неправильну позу. Поступово дитина звикає до неї, й ця звичка перетворюється у хворобу, яка проявляється в асиметрії, спотворенні постави, легкому ступені викривлення хребта тощо.

Формування хребетного стовпа та його вдоско­налення відбувається тривалий період онтогенезу і закінчується до 22—25 років. Під час зростання і роз­витку організм досягає певної зрілості, відбувається становлення і вдосконалення таких основних функцій хребетного стовпа, як опора, захист та рух. Кожна з цих функцій здійснюється завдяки складній взаємодії структурних елементів хребта: хребців, зв'язково-суг­лобного апарату, міжхребцевих дисків і м'язів. Через різну активність м'язи, що здійснюють антигравітаційну функцію — утримання тіла у вертикальному положенні під час довготривалого сидіння за партою, столом, перед комп'ютером, діють по-різному на ви­пуклі та увігнуті місця хребта,

У дитини до 7 років закінчується формування шийного і грудного вигинів хребта, у той час як по­перековий формується до 15— 16-річного віку. Про­цес закостеніння хребта у дошкільнят і молодших школярів не завершений, хребці й весь простір між ними значною мірою заповнені хряшем. Тому хре­бет надзвичайно гнучкий і піддатливий. А, отже, неправильне сидіння за столом, партою, постійне но­сіння портфеля в одній руці призводить до ліво- чи правостороннього викривлення хребта — сколіозу. Через неправильні пози під час сидіння виникає різна активність м'язів, яка поступово обумовлює спочат­ку функціональне порушення постави, а потім і зміни форми хребта. Змінюється не тільки зовнішній виг­ляд дитини, але й порушуються нормальна діяльність внутрішніх органів, дихання, кровообіг організму, що росте.

Слід пам'ятати, що анатомо-фізіологічні варіації й патологічні відхилення від норми визначаються не тільки морфологічними ознаками, але й функціональ­ними чинниками, зумовленими взаємодією організ­му із зовнішнім середовищем. Тому постава — це насамперед функціональне поняття, її не можна роз­глядати як щось постійне, таке, що не змінюється. У різні періоди життя дітей, під впливом умов побуту, навчання, постава може змінюватися як у кращий, так і в гірший бік, тому різні порушення її, особливо на ранніх стадіях, можна виправити.

Дошкільнята і школярі щоденно проводять у не­рухомому стані від двох до шести годин. Причому, вони не тільки сидять, а мають слухати, писати, ра­хувати, думати. Нерухомість для дитячого організму особливо стомлива. Бігаючи і стрибаючи на занят­тях фізичною культурою, дитина стомлюється мен­ше, ніж під час інших занять, де вона змушена сид­іти нерухомо.

Встановлено, що тривале статичне напруження м'язів негативно позначається на діяльності цент­ральної нервової системи, стійкості умовних реф­лексів, координації рухів, а якщо воно супроводжуєть­ся ще й незручною позою, тоді у дитини знижується продуктивність праці, настає втома, фіксуються викривлення хребта.

То яка поза найменш втомлює дитину⁹ Фахівця­ми доведено, що природна робоча поза дитини — вільна, з легким нахилом тулуба вперед, симетрич­ним положенням голови і плечового пояса, а також з опорою для тулуба, рук і ніг. Така поза має забез­печуватися конструкцією стільця і стола.

Часто опорно-руховий апарат дитини деформуєть­ся під впливом власної ваги. А з носінням вантажу (наприклад, портфеля) деформація прискорюється. Ось чому дітям не можна дозволяти переносити ван­таж. Якщо ж це конче необхідно, то його несуть на спині (зокрема, у рюкзаку).

У формуванні правильної постави великого зна­чення набуває пасивний відпочинок для розванта­ження опорно-рухового апарата. З цією мстою ко­рисно в середині дня годину-півтори побути в гори­зонтальному положенні.

Дитина має бути не тільки здоровою, а й кра­сивою. Пропорційність частин її тіла, правильний розвиток кісткової системи і трудної клітки, стрункість фігури багато в чому залежать від вихо­вателів, учителів і батьків. Необхідно знати, що при порушенні постави погіршується функція дихан­ня, можуть виникнути короткозорість, остеохонд­роз хребта та інші захворювання. Правильне ж положення тулуба залежить від рівномірного на­вантаження м'язів його задньої, передньої і боко­вих частин.

Постава дитини формується під час росту орга­нізму в тісному взаємозв'язку з розвитком усіх ру­хових якостей і залежить від гармонійної роботи м'язів, положення хребта, плечового пояса, таза і ніг. У формуванні постави значну роль відіграє не тільки сила, а й рівномірний розвиток м'язів, їхня гармонійна робота, правильний розподіл м'язових зусиль.

Формування правильної постави дитини залежить насамперед від раціонального режиму: вмілого чер­гування праці й відпочинку, сну, розумного розпо­рядку дня, повноцінного харчування, виконання фізичних вправ і загартовування організму. В регла­ментованому режимі передбачають також заняття коригуючими вправами.

Порушення постави у дітей можуть призвести до серйозного розладу нормальної діяльності організ­му, а в запущених формах — до значних порушень у стані здоров'я.

У старшому дошкільному і молодшому шкільно­му віці в більшості випадків зустрічаються бокові вик­ривлення хребта в поєднанні зі зсувом хребців на­вколо своєї осі — сколіоз, викривлення в передньо-задньому напрямі — лордоз, плоска і кругла спина та плоскостопість. Сколіоз буває природженим і на­бутим. Він розвивається внаслідок змін у хребті, що призводять до порушення функцій нервово-м'язо­вого апарату і деформації всього тулуба. Це загальне захворювання організму, яке вражає всі органи, а найбільш серйозно кісткову і м'язову системи. Внас­лідок цього неправильно функціонують органи, роз­ташовані в грудній клітці й частково у черевній по­рожнині, порушується діяльність серця, органів ди­хання і травлення.

Сколіоз може виникнути від спання на боці зігнувши тулуб на м'якому ліжку, тривалого стояння на одній нозі, звички робити все однією рукою. При­чиною бокового викривлення може бути не­відповідність меблів зросту дитини, неправильне си­діння в дитсадку, школі і вдома, що призводить до зниження тонусу зв'язково-м'язового апарату хреб­та, його послаблення і швидкої втоми.

Чим раніше сформувався сколіоз, тим більше часу він прогресує, тим гірше піддається лікуванню. Роз­різняють чотири ступені сколіозу:

• при першому ступені хребет випрямляється під впливом маси тіла у висі без опори під ногами;
• другий ступінь характеризується стійкою де­формацією хребта і грудної клітки, поворотом хребців і асиметрією грудної клітки;
• при третьому і четвертому ступенях ці дефекти значно посилені.

У чому ж суть профілактики порушень постави та її корекції?

Профілактика порушень постави насамперед по­лягає в дотримуванні основних правил стояння, си­діння, лежання і ходіння, про що йшлося вище. Ба­гато дітей ходить з опущеною головою, що сприяє збільшенню грудного кіфозу — виникненню суту­лості.

Щоб ходити плавно, з піднятою головою і вип­рямленою спиною, необхідно систематично щодня працювати над відчуттям пози і не менше трьох разів на тиждень робити вправи для зміцнення м'язів спи­ни, черевного преса і ніг. Ці вправи бажано вводити до комплексів ранкової гімнастики, проте їх можна виконувати й окремо у вечірні години (з 17 до 20 год), які вважаються найбільш ефективними відпо­відно до добового біоритму.

Механізм фізичних вправ та їх завдання під час формування правильної постави, попередження і ко­рекції порушень постави і сколіозу у школярів зво­диться до створення фізіологічних передумов для своє­часного вироблення динамічного стереотипу положен­ня тіла, насамперед за рахунок закріплення рефлексу нормального положення голови, коли шия розігнута, голова у вертикальному положенні, наближеному до лінії хребта, підборіддя — паралельно до підлоги.

Відновлення правильного положення тіла також відбувається за рахунок розвитку і поступового збільшення силової витривалості м'язів тулуба, по­крашення координації рухів, особливо під час сто­яння і ходьби.

Для прискорення пластичних процесів у м'язах ефективно виконувати статично-динамічні вправи. Вони викликають стресову реакцію в організмі, в ре­зультаті чого активізується діяльність ендокринної системи і, як наслідок, підвищується концентрація гормонів у крові.

Характерно, що це явище відбувається лише в тих клітинах, де проходять інтенсивні метаболічні про­цеси завдяки м'язовим навантаженням. Для підтри­мання або збільшення концентрації гормонів у крові необхідно виконувати вправи за методом «розсіяно­го» навантаження, тобто чередуючи навантаження на м'язові групи.

Задля збільшення ефективності впливу фізичних вправ на організм доцільно дотримуватися наступ­них правил:

• необхідно починати з виконання вправ для ве­ликих м'язових груп, що сприяє швидшому зростан­ню концентрації гормонів у крові;
• доцільно чергувати вправи для великих м'язо­вих груп з вправами для відносно дрібних груп м'язів;
• не можна виконувати вправи у швидкому темпі, тобто доводити збільшення пульсу більш ніж до 110— 120 ударів за хвилину;
• під час виконання вправ не слід припускати затримки дихання та напруження;
• рекомендується під час скорочення м'язів ро­бити видих, а під час видовження — вдих.

Дотримання останнього правила забезпечує мінімальне збільшення систолічного артеріального тиску крові.

Дотримуватися цих правил необхідно під час ви­конання комплексів для загального зміцнення м'язів спини і черевного пресу, на витягування хребта, для корекції круглої, кругловигнутої і плос­кої СПИНИ.

Метою цих комплексів є збільшення сили і ста­тичної витривалості м'язів. Зміцнівши, вони змо­жуть тривалий час утримувати хребет у прямому положенні з випрямленими ногами і підведеною головою.